Ми огинаємося коло Римської імперії, як колись ті варвари: готові вскочити в тоґу, та в рідних шкуратяних штанях. Однак ускочити ми не можемо: справжніх барварів було багато й вони легко влізли. Нас-же так мало, що ми самі себе ховаємо в задню античну кешеню, бо спізнилися. Хіба де-які встигнуть, але тих навряч чи хто відрізнить від громадян — вони вже не раби, не ми. Та й не барвари, не переможці.
Немає коментарів:
Дописати коментар