Де-який дотепний держить той хист у собі, аж наприндиться було від нез'ясненного змісту. Дар той у скалі сидить, ніби дух, що тіло рве, т'але пірвати до бою не може. Коли-ж це на тому безхистому аж шкура горить: він і усно, й на письмі, й публічно, й навіть на самоті з собою чеше, й чеше, й чеше...
Немає коментарів:
Дописати коментар