Проблема хліба

Жінка питається:
— Що ото ти все пишеш та й пишеш? Заробиш що?
- Ні.
— А тоді на що?
Тут я небіжчика Джойса пригадую. Як його стара допитувала була:
— І що ти ото все шкрябаєш, небоже? Хто з того хліба їстиме?
— Еге, хліба, овва! Он в українців (то російські ірляндці, щоб ти знала) Панас Мирний од писарчука до генерала служив, щоб і на хліб, і на рідне письменство стало. Навіть одружитися ніколи було, все в роботі. А ти хочеш із письменства хліб уже їсти.
— Так ти-ж себе, небоже, до Панаса Мирного (хто-ж із письменних людей його не зна!?) не рівняй: він таки по своєму, для своїх писав, а ти ангелянською папір переводиш!
От. А я таки жонатий, ще й пишу по нашому.