середу, 19 лютого 2020 р.

Готельна роса

В'їздячи до готелю, я найперше прошу прибрати з холодника міні-бар. Так і кажу, що опияка й ті дитинячі мензурки з п'янючим питвом, дратують мої опороки. На тій поважній підставі прошу прибрати все з мікро-холодника, щоб не дражнило й не провокувало на ексцеси. Таки справді: в кіні зчаста бачимо, як дійові люде, знехтувавши просту ощадливість і розсудливість саму, лигають спитруози з міні-бару. То ознака крайнього мату, превеликого струсу.
Цікавий я знати, які божевільні гроші ті готельні бандарі заробляють на таких шаленцях? У цій гонитві за дурною, дрібничковою наживою є щось безумовно маніякальне. Якби я держав заїзд, то зробив-би з міні-бару не наживу, а наживку. Хай той несамовитий полиже без плати  не налижеться! І просимо до бару.
Але-ж ні  тицяють кожному подорожньому ту золоту чарочку й правлять, як за батька, ніби промовляючи: "Ніхто, не знає, що ти дурень, а я знаю. Тож не соромся, люде не побачать. І будь певен, що всі кругом такі! Того я кожному й підсовую оту дороженну готельну росу."

Немає коментарів:

Дописати коментар