Книжкова історійка

Дуже порядний і докладний чолов'яга, можна сказати, педант, та ще й письменний-дрюкований. Побачив, спаленів, оженився — ніби книжку купив. Почав читати — щось нудно. І на перший раз — так собі: переглянув і відклав. А воно гарна книжка: і лежить, де покладуть, і стоїть, де поставлять, сяє-висяє золотавими берегами. "Так не годиться!", — подумав. — "Треба уважно простудіювати. До науки!"
І таки докладненько вичитав, мудренько: ох і нудезна! І вже впевнено, рішуче забив кудись на горище.
А потім якось знайшов та й пожалів: така грубенька, тяжкенька книжечка, а ні малюночків у ній, ні розмов цікавих. А таки вона його — бідна, дорога!