За вигляди на майбутнє

 Я переглядаю життя в метрі. Більше нема коли, нема як і нема чого. Усім читачам зазираю в електронні та паперові книжки — та то тільки щоб упевнитися: ніщо не відмінилося. Читали й читають по московській.
Але! Щось із чужого перекладене. Дале-Бі, перекладарі ще потрібні. Не ґуґль-транслятори, вороги наші запеклі, не усні недорікуваті брехуни, а статечні письмовики. І знаття московської ще стане в пригоді, за плечима не носити. І добре, що не носити. Бо якось тяжко...