Геть забули ми за щирість. Золото в нас "чисте" (не заплямоване), приязнь "дійсна" (сама запевняє), правда "гола" (коли нічим прикритися). І все довкола нещиро запевняє, що воно справжнє. Якби знало слово "справжнісіньке", то допевняло-б, що справжнє-справжнісіньке.
От кандидат-депутат — "справжній патрійот". Чого не щирий? Бо всякому цинізмові є межа.
Колись слово "щирий" пооскомило нашим землякам зуби, а потім українських патрійотів надовго стало не треба. І от уже "справжнє" (в лапках) вдає, що поборює несправжнє (без лапок). Важко теляті їсти вовка. Та ще й живого, щирого вовка. Аж навиворіт вивертає...
Щирий українець зробився мало не сьміховиськом: в усіх викликає посьмішку, навіть не усьмішку. Мовляв, ну, де-ж ви їх бачили, тих щирих? На титулі нації?
А я-б ізнов порадив приглянутися до щирости. Недурно-ж проспали ми навіть слово, не то що річ. Це пороблено. Тре перероблять.
От кандидат-депутат — "справжній патрійот". Чого не щирий? Бо всякому цинізмові є межа.
Колись слово "щирий" пооскомило нашим землякам зуби, а потім українських патрійотів надовго стало не треба. І от уже "справжнє" (в лапках) вдає, що поборює несправжнє (без лапок). Важко теляті їсти вовка. Та ще й живого, щирого вовка. Аж навиворіт вивертає...
Щирий українець зробився мало не сьміховиськом: в усіх викликає посьмішку, навіть не усьмішку. Мовляв, ну, де-ж ви їх бачили, тих щирих? На титулі нації?
А я-б ізнов порадив приглянутися до щирости. Недурно-ж проспали ми навіть слово, не то що річ. Це пороблено. Тре перероблять.
Немає коментарів:
Дописати коментар