Один дідуньо дізнався, що цар його країни хоче виряджати військо на село сусіднього краю. У тім селі дідуся дуже любили, але багато хто думав, що старого вже й на сьвіті немає. Ні, жиє — на злість смерті страшній і косі замашній! Многая літа тобі, дідусику!
Загибелі старенький не боїться. Давно живе, війну бачив, нехай-же й прагонуки пороху посушать. Літа зігнули дідуся: приглянувся й принюхався він до землі. Знає в тій землі ляду, що кожен має підважити, а йому вже — скоро. Та й війна та неблизька зо смертю своєю: будуть стрільна розриватись глухо і дрижать у вибухах земля таки далеченько від тихенької московської хатки. Тому без глухого страху й німого докору підписав він граматку, царя вітаючи: бий, синашу, тих селюків за свободу й нашим, і вашим.
А на селі війни бояться. Не лякайтеся, дурненькі! Всі там будемо! Всі там стрінемося, обіймемося, розсудимося! Слов'янським братнім звичаєм одне одному кісточки перемиєм!
Загибелі старенький не боїться. Давно живе, війну бачив, нехай-же й прагонуки пороху посушать. Літа зігнули дідуся: приглянувся й принюхався він до землі. Знає в тій землі ляду, що кожен має підважити, а йому вже — скоро. Та й війна та неблизька зо смертю своєю: будуть стрільна розриватись глухо і дрижать у вибухах земля таки далеченько від тихенької московської хатки. Тому без глухого страху й німого докору підписав він граматку, царя вітаючи: бий, синашу, тих селюків за свободу й нашим, і вашим.
А на селі війни бояться. Не лякайтеся, дурненькі! Всі там будемо! Всі там стрінемося, обіймемося, розсудимося! Слов'янським братнім звичаєм одне одному кісточки перемиєм!
Немає коментарів:
Дописати коментар