Сватання повз Ганчарівку

Імперія їде бучним поїздом, їде сватати чи то ветху, чи то вже мертву тьмутараканську наречену в похилій хатині. Імперія везе коровая — ось такого завбільшки, ось такого заввишки! З маком коровай: кожне зерня — маленьке, але горде імперське "я". Імперія дорогою знічев'я колупає коровай — макові зернятка хвацько висаджуються на масні чорноземи. Не проростуть!
Імперська валка лишає по собі Авгієві купи гною: коняк, корівняк, кізяк, кур'як і навіть мишак. Чорноземові — користь і вигода. А перли, що їх чорноземний народ кидав перед свинями, баранами, цапами, — не пропадуть. Ми — село, ми до гною звичні.
Ми — дорога, ми переїжджих бачили.