Личко рум'яниться

Суржик соромливий: він поправної мови трохи торопиться — як тороплений кінь. Він нітиться, бентежиться, ніяковіє, мішається, хоч таких слів і не знає, й каталогами не говорить: хіба-що випадкове прадідівське слово прибиває надійним московським бретналем.
От бачимо, прикладом, як українське дівча в Київі своєї мови вже, слава Богу, не стидається. Але сказати "питаю" все ніяк не рука — поки ще каже "спрашую".