16-те березня, щоб не забути. Вранці причащався, ввечері пособорувався. Великий піст — великий смуток. Але й неділя — Христос воскрес. День Антонія й Феодосія Печерських — багато Дніпрової води спливло, стоять на мощах Дніпрові гори. Соборність і соборування — дві схожих слові, причетність, причастя. Неділя — дозволено пити вино. Але вино смакує як вода. Проти чуда в Кані Галілейській.
У далекому тепер Криму теж, здається, нині весілля. Постом не вінчають, але совіцьким — байдуже. За шістдесятьох курортних літ ані звичаю нашого, ані мови нашої не дізнали — тілько гекають і шокають, як ті гуси. Дарма! В нас кажуть: кому весілля, а курці смерть. Ізнов протидиво: серед смерти курка гуляє бучну свою свайбу. Курка з одрубаною головою гасає підігрітим степом, вибігає до прохолодного моря: гуляй душа без кунтуша, бо казав пан — кожух дам. Але й на такому весіллі — курці смерть. Вона просто ще про теє не відає. Та й відати нічим: гребінь дарма, як голови нема.
А ми втратили, ми трохи вмерли. Оживем?
У далекому тепер Криму теж, здається, нині весілля. Постом не вінчають, але совіцьким — байдуже. За шістдесятьох курортних літ ані звичаю нашого, ані мови нашої не дізнали — тілько гекають і шокають, як ті гуси. Дарма! В нас кажуть: кому весілля, а курці смерть. Ізнов протидиво: серед смерти курка гуляє бучну свою свайбу. Курка з одрубаною головою гасає підігрітим степом, вибігає до прохолодного моря: гуляй душа без кунтуша, бо казав пан — кожух дам. Але й на такому весіллі — курці смерть. Вона просто ще про теє не відає. Та й відати нічим: гребінь дарма, як голови нема.
А ми втратили, ми трохи вмерли. Оживем?
Немає коментарів:
Дописати коментар