Кожне знає, що несподіванка — то пускова повідня в механізмі комічного. Але що таке несподіване маємо ми в суржикові? Для гнітючої більшости дурноляпів, кривомових і мимріїв суржик — то мовна буденщина, навіть панщина. Й ото люде культурніших замірів хіть або й нехіть що-дня, що-години мусять занурюватися в намішаний формалін. То в чому-ж сюрприз сьміховини?
Либонь-же в тім, що, як гадається веселим нашим культурникам, вони, такі вироблені, вишукані, интеліґентні, й собі раз-по-раз удаються до мішаної балачки. А на ділі переписують свої прості московські гадки вкраїнською транскрипцією. Як той казав, "ихъ превосходительства шутить изволятъ". Вони зволять, а нам щось ізнов не несподівано, й не сьмішно. Хіба випаде неприємний сюрприз, що ось, бач, і той, і той отак дурнує та пустає. Й зненацька стає кисло.
Немає коментарів:
Дописати коментар