Так звані соціяльні мережі — не місце для думок. Коли там ненароком натрапляєш на якусь дику гадку, то аж дивом дивуєш. То місце на причини душі — шалену й неситу. Жадібна втіха не гребує нічим, їй не конче треба бенькету. Маленька лють під'їдає, де може, й упорає стільки, скільки великодушність ніколи не споживе. А бажання пориваються цупити геть усе, плазувати в терні, а не витріщатися, котячи слину, на високі овочі з дерева пізнання.
Тому спритні думки бігають, як ящірки, й ніяка мережа їх не впіймає, хоч-би й уважала себе за цілий сьвіт. Але скрізь трапляються відкинені хвости.
Немає коментарів:
Дописати коментар