Починаючи від Сьвятого Письма, його розділу "Вихід", обіцянка виходу ніби остаточна, це-б-то вона передбачає прихід. Вихід із скрутного становища — то прихід до становища задовільного. А втім ми вже досьвідчили в складі людства, що кожен вихід призводить не до приходу, а до нового виходу. Виходить, що ми не можемо знати, як і де скінчиться наше подоріжжя. Йдемо не анфілядою, а бачимо таки анфіляду розчиняння дверей у все нові порожні сьвітлиці.
Тому людина опасується виходу за ріг: за поворотом знов криза, злам, неостаточний розв'язок, що тягне по собі мантію нових незрозумілих рівнянь із невловимими, як змії, невідомими.
Немає коментарів:
Дописати коментар