Щоб означити Найнеминущішу Війну, довелося навіть слово нове всадити в українську мову: "вітчизняний". Культурно прищепити, як той мовляв. Якби саме ненароком насіялося, то ще-б наголос не туди чи як доведеться. А так маєш і знаєш. І будеш тямити, поки того Переможця, що височіє вже чи не по-над Збавителем.
Бо в нас як було? Отчинний, отчизний — то це що-ж, як рідне виходить, як своє, вкраїнське, не дай Боже? Та й пишатися чим отчинним не дуже довелося. Того й слова все куці, так, щоб поки куля не летить, устигнути гукнуть. Слівця скоромовні, місцеві, а треба помѣстныхъ словес — як церква. Щоб утямили...
Немає коментарів:
Дописати коментар