Які в нас сьвята гарні! От хоч і День героїв узяти. Вже чималенько їх, тих сьвят, — аж треба більше. Це єдина рада на те, щоб іздолати вселюдну рокованість на животіння. Бо герой наш так само мало має, як і простий чоловік, або й іще менше. Або й нічого. Часом він у нас і слави не має, цього невідзовного атрибуту героївського. А як має жменьку слави, то вже возять за ним і неслави валку. Якісь чумачки возять — чужі, в усолених чорною сіллю сорочках.
Але не журиться об тім геройський Онтін: устанеш рано — що в нас нині за днина? День героїв? Іще один? Помагай Боже! Помагай перетовкти злидні й надуматися про вище. А що там у нас вище? Гм, дайте глянуть. Так — півзлидні, чвертьзлидні, зовсім недозлидки… І десь нам над тою єрархією вражих сил клично махає знайомим прапором наша воля.
Немає коментарів:
Дописати коментар