Пан Мамона

Хоч-би хто що казав, а таки й я слуга. Лиш не народів, як тепер усі, а так собі слуга. Але аж із шкури виринаю.
Прости мені, Господи за другого пана! Що перший Пан вічно присутній, то другий господар вічно десь не тут. Не приходить, а тільки де-то ніби брязкає своїм капшуком із людського шкурлату. Бо, як казано: "І в гроші, сину, ти не вір, бо гріш мамона."