Хочу справляти учту вкраїнській мові, закликати бесіду, — аж не приходить ніхто. І от я сиджу сам при наготованім столі, серед кульок і стрічок, в барвистому ковпачкові з китичкою. Понад лимонадою на леваді вже потроху мобілізуються оси. Мушині пластуни вже заходилися вивідувати, що за страва.
Припікає сонечко, і робиться ясно. Ясно, що пізно вже починати. І як теперки бути, як і прийде хто? Що вони вздріють? П'яного та й годі.
Отак сто років тому сидів на мойому місці сам Агатангел Кримський.
Припікає сонечко, і робиться ясно. Ясно, що пізно вже починати. І як теперки бути, як і прийде хто? Що вони вздріють? П'яного та й годі.
Отак сто років тому сидів на мойому місці сам Агатангел Кримський.
Немає коментарів:
Дописати коментар