пʼятниця, 27 вересня 2019 р.

Спортова слобідка

Минаючи ввечері Спортовий Палац, можна завважити, яким прикрим він стоїть сиротою. Садка на міському плацу вже давненько нема  зжер неситий капіталізм, а водограй сам собі всох, і його архітектурну форму заділували реклямою, спортовим лотом, що в його гуляючи, наші вбогі верстви можуть утратити найостаннішу надію заабонувати спортову залю.
Кругом усохлого водограєвого ставочка, спиною до реклями, що скинула їх на суспільне дно, розкинувши руки, як ізнесилені крила, гайворонням сіло знівельоване київське чоловіцтво, як немолоде, як і молодяве. Його невиразний гомін нічим не нагадує пронизливого крику спортових уболівальників. Нічого нікому не повідомляють промови, виголошені повстяними язиками в рупій нижчого, близенького космосу. Але спільний пивообіг єднає це коло в раду, і та рада проти ночи все готує якісь темні, погрозливі постанови.

Немає коментарів:

Дописати коментар