"Як я малим збирався навесні..." А куди-ж то я збирався? Піти у сьвіт? Та нікуди я не збирався, бо нікуди було.
Так ото-ж: як я малим нікуди не збирався, хтось трохи сьвідомий дав мені заграти платівку канадського гурту "Рушничок". Як я тепер дізнався, то був у хлопців "Volume I". Українські дозволені стандарти, але вони здіймали вкраїнські штандарти, бо були з Канадії. К-надії! Кана-дії. Там четверо вкраїнців, убраних міщанами з "Чорної ради", сьпівали наших пісень. Чи пустили-б їх на "Евробачення", чи мав хтось тоді евровізію?
"Хоч я живу на чужині..." А я навесні свого життя жив у своїм краї й збирався в спільносовіцьке (читай — московське) майбуття. І набігло на думку потроху: хай та омріяна "Москва" з цукерками й театрами — велике місто, але я вже якось досиджу на своїм хуторі імени Панька Куліша, поки не розорили.
І що ви думаєте — досидів! І досі досиджую... на канадськім рушничку. Мавши надію на Канадію, ось як.
Так ото-ж: як я малим нікуди не збирався, хтось трохи сьвідомий дав мені заграти платівку канадського гурту "Рушничок". Як я тепер дізнався, то був у хлопців "Volume I". Українські дозволені стандарти, але вони здіймали вкраїнські штандарти, бо були з Канадії. К-надії! Кана-дії. Там четверо вкраїнців, убраних міщанами з "Чорної ради", сьпівали наших пісень. Чи пустили-б їх на "Евробачення", чи мав хтось тоді евровізію?
"Хоч я живу на чужині..." А я навесні свого життя жив у своїм краї й збирався в спільносовіцьке (читай — московське) майбуття. І набігло на думку потроху: хай та омріяна "Москва" з цукерками й театрами — велике місто, але я вже якось досиджу на своїм хуторі імени Панька Куліша, поки не розорили.
І що ви думаєте — досидів! І досі досиджую... на канадськім рушничку. Мавши надію на Канадію, ось як.
Немає коментарів:
Дописати коментар