Я знав, що скорий поспіх - людям посьміх. А от на харківському двірці - південному, залізничному - пише, що скорий поспіх - "причина травматизму, а то й загибелі". Тут уже без веселої народньої рими, але й без посьміху.
Цю поважну об'яву якраз чита отець Ѳеодор - честень, чи то пак пам'ятник. Відай, усі харківські подорожні читали "Дванадцять стільців" Ільфа й Петрова. Отакі осьвічені, втаємничені вкраїнські пасажири, навіть зайці. Отець Ѳеодор - найшанованіший харківський священник усіх часів, можна сказати, улюблений піп. Тому що розстрига й тому що вигаданий, небувалий.
І тому що посьміх, скорий посьміх. А то, бува, не причина травматизму, а то й загибелі? Не для насьмішків, тим безпешно.
Цю поважну об'яву якраз чита отець Ѳеодор - честень, чи то пак пам'ятник. Відай, усі харківські подорожні читали "Дванадцять стільців" Ільфа й Петрова. Отакі осьвічені, втаємничені вкраїнські пасажири, навіть зайці. Отець Ѳеодор - найшанованіший харківський священник усіх часів, можна сказати, улюблений піп. Тому що розстрига й тому що вигаданий, небувалий.
І тому що посьміх, скорий посьміх. А то, бува, не причина травматизму, а то й загибелі? Не для насьмішків, тим безпешно.
Немає коментарів:
Дописати коментар