Навіть найзапекліший, найбезсоромніший писальник, що ловить плюї, як букети, одного дня таки сяде, стисне голову, як нестиглого кавуна, й заволає до неба:
- Яке-б то було щастя, як-би мене ніхто не читав!
Бачите? А я маю те щастя на що-день.
- Яке-б то було щастя, як-би мене ніхто не читав!
Бачите? А я маю те щастя на що-день.
Немає коментарів:
Дописати коментар