Лариса Кадомцева, ще доцентом бувши, пригадую, вимовляла нам, студентам:
- І чого це ви, україністи, все такі згорбатілі ходите (або скулені, зіщулені)? Он погляньте на романців та германців, які вони горді та пишні!
Еге, романці з германцями, хоч і чужинці, а таки з нашим наростком: на -анці закінчуються, як троянці з "Енеїди". А ми хоч і тутешні латиняне, а таки україністи, підсусідки, -істи!
А може вона сказала була "українці"? Тоді не лише в університеті, але й в усій ненці-Вкраїні тільки україністи й були дозволеними чи ще ледве терпленими, невідкидуваними вкраїнцями: вони першими від імени народу зближувалися з московщиною, притиралися, зливалися: самотньо, порожньо, як тут не згорбитися?
Риторичне питання чи провокація?
Ну, та дарма, тепер уже ми розпростали крила! Скрізь богуєм і батькуєм! Чи, може, ні?
Скажім, американська мова славна своєю змогою винаходити гідні риторичні побудови. От, приміром, сheerful persistence - це як? Усі тобі не раді, чи бояться, че ненавидять люто, а ти до них що-разу з українським веселим словом. Бо, як затужиш, скажуть: все, скисла та мова, слава Богу, будем тепер по старому балакать, на колишній копил. А як розгніваєшся, насядеш, почнуть ворохобитися, комизитися.
Але-ж ні: ти завсігди озброєний сheerful persistence. Тільки-ж як його по наськи сказать? Ага!: лагідне налягання. Лагідно налягай і все перед тобою згідно поляже: і романці, і германці, й московці. Бо вкраїнська мова вже - найлюбленіша мова міжнароднього єднання. Тільки ще не всі такі вчені, щоб знати. От і вчи - злагідна налягаючи, а вже-ж.
- І чого це ви, україністи, все такі згорбатілі ходите (або скулені, зіщулені)? Он погляньте на романців та германців, які вони горді та пишні!
Еге, романці з германцями, хоч і чужинці, а таки з нашим наростком: на -анці закінчуються, як троянці з "Енеїди". А ми хоч і тутешні латиняне, а таки україністи, підсусідки, -істи!
А може вона сказала була "українці"? Тоді не лише в університеті, але й в усій ненці-Вкраїні тільки україністи й були дозволеними чи ще ледве терпленими, невідкидуваними вкраїнцями: вони першими від імени народу зближувалися з московщиною, притиралися, зливалися: самотньо, порожньо, як тут не згорбитися?
Риторичне питання чи провокація?
Ну, та дарма, тепер уже ми розпростали крила! Скрізь богуєм і батькуєм! Чи, може, ні?
Скажім, американська мова славна своєю змогою винаходити гідні риторичні побудови. От, приміром, сheerful persistence - це як? Усі тобі не раді, чи бояться, че ненавидять люто, а ти до них що-разу з українським веселим словом. Бо, як затужиш, скажуть: все, скисла та мова, слава Богу, будем тепер по старому балакать, на колишній копил. А як розгніваєшся, насядеш, почнуть ворохобитися, комизитися.
Але-ж ні: ти завсігди озброєний сheerful persistence. Тільки-ж як його по наськи сказать? Ага!: лагідне налягання. Лагідно налягай і все перед тобою згідно поляже: і романці, і германці, й московці. Бо вкраїнська мова вже - найлюбленіша мова міжнароднього єднання. Тільки ще не всі такі вчені, щоб знати. От і вчи - злагідна налягаючи, а вже-ж.
Немає коментарів:
Дописати коментар