Позаплянова апоптоза

 Клітини вкраїнського організму полюбляють оголошувати позаплянову, відрубну апоптозу. А де-які навіть і здійснюють її. 

Окремі кабінети

 Цікаво було-б знати, чи лиходійників, уславлених і підпертих якимось тим своїм загалом, — уже підможено одностайно, до краю, до скону? Чи не лишаться вони потім, таємно від нової організації, якимись пекельними сьвятими про власних попаскуджених: десь там у таємній конґреґаційній залі, канцелярії чи хоч кабінеті?

Молода краса

 Слава личить молодим. Не заслужена? Так це як краса. Бог дав, а потім і візьме. А як не дав, то хай уже та слава посмертна. Витягнуть, візьмуть, почнуть роздивлятися: чи такий був, чи сякий? Щось собі навигадують, почнуть супереки. А тут нащадки заступляться, спадкоємці. Буде на що подивитися — як на молоду красу.

Без товариства

 Що в Бога день кудись ходжу, а костюма вдягнути зовсім нікуди — аніде нема пристойного товариства. Та й костюма пристойного так і не було.

Українська історія

 Україна має дуже справедливу та щиру історію:
— Тут болить? А так? Стривай, іще буде сьвітові кончина, отоді якої ти засьпіваєш?
Історія дає нам навід на те, що ми не сьогосьвітні, а для раювання народжені. Тільки на те раювання ще заслужити треба — отут, серед оцих.

Що належить

 "Джвандзи" пише за "узгодження імен і діл", що ніби дає лад сьвітові. Оце те, проти чого ми рішуче стали руба й от затялися. Належні слова-назви нам гидко в рот покласти. Дозволяється хіба підсипати в грубку якихось дрібніших слівець, щоб хоч трохи присьвітити.
А вже діла, діла — аж голова біла! Т'але все якесь неналежне — хоч скільки давай йому лад, не поможе. А головна річ, що в належність ніхто не вірить: усі гадають, що то так, для приказки, щоб гладше збрехати. 

Обізнання з Сьвятим Письмом

 Щоб уславити Пилипівку якимось подвигом (а в житті, як учили були нас іще за небіжчика СССР'а, завсігди знайдеться місце на подвиг), надумав читати Сьвяте Письмо польською мовою. Добре вигадав: саме польська дає належну глибінь розуміння того, як-же мало я тямлю в Божому слові. Знайоміші-ж мови, навпаки, чинять мені небезпешні ілюзії обізнання.