У неділю рано зілля копала... Бачила, як люде сунуть до церкви крізь сіре сьвітання. А сам копала... І ще либонь устигла неділею до причастя — звичай-бо такий. У понеділок іще ретельно прополокала — так по хазяйському. У вівторок — варила цілий день, уважно поглядаючи в рецепт, що ворожка писала. І вже аж у середу... який сьвятий терпець! Ми визнаємо за Марусиною дівочу повновласть копати, полокати, варити... й навіть труїти нас, гриців. На те звичаєве право! А наше право (та й звичай) — опасуватися.
Немає коментарів:
Дописати коментар