Яке дзвінке слово — дефенестрація! Заради його я навіть готовий у нашій мові вимовити "ф". В йому дзенькіт широкої кришталевої шиби — ой, не встигли прочинити вельможному. З невисокого palazzo злітається над пласким містом, ще вчора таким покірним і зрозумілим; по орлячому змахується руками: а ну-ж, чи насьмілиться ница бруківка цьомнути володаря в черлені вуста? Не можна поточитися з високого місця — хіба злетіти. Хоч-би який був той лет — буде високий.
Немає коментарів:
Дописати коментар