Ностальґійно згадують УССР і її ТБ. От хоч узяти "Катрусин кінозал". Не сікатимуся й не питатиму, чого не "кінозаля". Дуже добре пам'ятаю ті часи: аби мультики, а там хоч як уже назви. Бо йнакше доведеться шукати за кінозалею чи, бува, дивитися якийсь московський "Будильник". І дуже добре, що була Катруся: хоч не Катюша, дякуєм і за це. Т'але чого з Катрусею нянькалася тьотя Катя? Катруся-ж од тітки Катрі походить. Чи здалося поліпшувачам мужичої мови, що тітка — занадто грубо, а тета — надто вже по галицькому, що Київ — таки не Львів? Що-правда, в Грінченка знаходимо слово "тьотя" з поясненням, що то "у дѣтей: всякая женщина". Зате Каті й там ніде нема: маємо Катерину, Катериноньку, Катериночку, Катрусеньку, Катрусечку, навіть Касю й Каську знов галицьких. Мало! Треба таки Каті. Скільки кругом Кать! І ні однісінької Катрі.
Немає коментарів:
Дописати коментар