Дві сестрі

 Правда — як та ангелянська мова: її в нас знають геть усі.

Гаразд обміркувавши

 Хіба-ж не позначно теє, що, не вважаючи на все багатство уяви й поспиту, ми з Соломоном не написали жадного роману — тільки приповісті? Є про що поміркувати любому чительникові...

Злам репертуару

 Мені сьогодні вперше поступилися місцем у метрі. Не сподівався цього діждати й за пів століття: навіть моєму батькові майже не поступаються. З другого боку, віками чоловіки мого віку вірили, що пристарілися, й із почуттям ретельно й уповні виконаного обов'язку лагодилися вмирати. А й справді: скільки можна жити, вже вкотре переграючи нудну п'єсу повторних молодощів?
Підвівсь якийсь уперше молодий чоловік, але вже й не хлопчисько. Я-ж, коли повірив щастю, супокійно сів: не хочу більше бути молодим, важко бути молодим.
А може в Київі ще лишилися люде, що відчувають єством чуже виснаження? Що-ж вони, такі, тут у нашій столиці роблять ?

Нема краю тихому Дунаю

 Як-що одне в взаєминах усією восковою вдачею надається до дресування, то-б-то піддобрюється й поступається; а друге геть не надається до муштри, се-б-то все наляга й наполяга; то врешті перше опиниться в становищі шляхетної душею й лагідної істоти в клітці, а друге — таки людини на арені, хоч і в подобі циркового ґевала-муштрувальника.
Аж ніяк не випадає поступати, без краю поступаючись. 

Куди вліз

 Багато хто квапиться запевнити мене, що з українізацією я спізнився. Не вірю: я теж квапився й прийшов, коли встиг і куди вліз.

Дума про Сокола й Ганчаря

 Як-би здивувався вкраїнський письменник Олесь Гончар, якби дізнався, що по вкраїнському він Ганчар. Тяжко заскочило-би це Ганчаря. Чи може він знав і совіцьким правописом платив за право писати все-ж по наськи?
Це ще хтозна: знаю їдного вкраїнського Сокола, що пишеться "Сокол". Коли його пращур лейструвався козаком, то до реєстру вписали письменно, як у церковній школі вчили, а потім і в Могилянськім університеті "Академія" повторили. Соколиний той рід одтоді пишеться, а не від часів українізації.
От тільки сокОл тепер як сокіл літає, а ганчар таки гончарить поки-що, а не ганчарює.

Lost generations

 Яке з минулих поколінь не назвемо пропащим? Яке з теперешніх? Страчених од людности, всіх визбирує Господь.