Як брати питому нашу мову, то всі вкраїнські — та й чуженецькі — прізвища мали-б у ній спокійненько собі відмінятися. А в нас якось і чоловіка-"енка" забувають одмінити й лишають по московському непорушним. Бо це звідти пішло, що приміром, Іваненкова жінка не Іваненкова, а Іваненко, що його донька — не Іваненківна, а теж Іваненко, незмінна, як якесь геть уже нестравне сальдо чи рококо. А ще від того це в нас, що й "доброго ранку", то-б-то від немужицької впертої "вчености" нашого славного интеліґенцтва.
Тим часом сама мова сприймає прізвища як таки... прізвиська й тільки. Як можуть вони стояти незмінні, ніби чужі слова, позичені через московську мову?
Немає коментарів:
Дописати коментар