Сковорода вважа, що турбота — то рух душі. А життя-ж, каже, то рух. От я й дивлюся, що то воно за руханка душевна — дуже вже все роходилося-розколихалося: турбує, клопоче, години чистої не дає. Й увесь той рух у траві, в лушпинні, що є, своєю чергою, порохно з тінню. Й вічне серце людськеє якось уже багне безтурботного, позасковородинського, але живого спокою.
Немає коментарів:
Дописати коментар