Геть не терплю концепції "половинок". Воно, звісно, зрозумле з погляду пухнасто-волого-зворушливого. Але — чи-ж я не один, чи з мене сама половинка, що в своїй нестачі розшукує ще таку каліку собі до пари? В тому то й річ, що мостяться в кублі цілі істоти, а не дві частині якоїсь мороки, що раз міцно складеться й не розчепиться вже ніколи. Навіть клітини наші єднаються не як половинки, а як одиниці, спраглі вічного життя. Але мушу визнати, що для продажу кулонів на груди, концепція зрозумла, ба більше — дійова.
Немає коментарів:
Дописати коментар