Слава тим неситим очам, роботящим умам, роботящим рукам, що не пустили мене нині на роботу. Який чудовий день! Дивлюся його з теплої хати. А тії-ж що — поживились? Вітер віє, десь перед ними сніг біліє,
Кругом бори та болота,
Туман, туман і пустота.
Людей не чуть, не знать і сліду
Людської страшної ноги.
Одно слово: я, на сніг милуючись, днюватиму з Богом, а вони, трудящі, в снігу заночують, лоба не перехрестивши.
І вороги й невороги,
Прощайте, в гості не приїду!
Упивайтесь, бенкетуйте —
Я вже не почую...
Немає коментарів:
Дописати коментар