Я сидю не на дачі — я сидю на хуторі, бо тут зустрів свою незалежність і вже держуся єї як та воша кожуха. Ну, скажіть, які в нас дачі, хто їх нам давав? Ми самі брали, осаджували. А потім іще — хто на тих, справжніх, дачах коли що робив? Туди їздили, щоб одпочити од міського марудного клопоту. Сиділи на верандах, споглядаючи крізь шкельця пенснеїв і мариво чайного парування реалістичний матеріял мужичої праці, під дачну добу як-раз дуже важкої, морочливої: "На чужий труд ласий не будь." Тут до речи загадається Арістотелева "Політика" й раптом — розкозачений Сковорода зо сродством роботи...
Отаке... А тут на хуторі саме гарячий сьвятчаний день. І так уже наробишся коло свого незалежного наділку...
Немає коментарів:
Дописати коментар