Ми вже впевнилися, що Московщина — то зло, дурне, як шурубура. Борвій реве, рве, трощить — така його робота. Але десь усередині — чисте око зирить, не кліпне. Десь там супокій такий, що може вкублитися тільки в смертно буремному гніздечку. Й у тім оці — тихомирні, безжурні оченята простих московців, цілий мур, уцяцькваний вічками-ґудзиками. Позирають собі — хіба хтось десь тяженько зідхне, що скрізь кругом чогось лиха година. Ніби Гуракана, забутий бог давно вмерлих поган, наїдається спокоєм, тільки пожираючи ввесь сьвіт довкола себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар