Чую й чую: "Гарного дня!" Пробую уявити собі той "гарний" день, його особливу красу. То-ж не "nice", бо "nice" тут ізнов буде добрий. "Do it nicely" — так, можна й "зроби гарненько", а "nice day" — уже ні. "He's nice to everyone" — "він до всіх такий добрячий". Бо "добрячий" і "добрий" — різні речі. Одно слово, злий переклад, не добрий і не добрячий. Але на віщо перекладати? Говори по своєму, й досить із тебе.
Ах, на що загалові оті тямкові пестощі? Кажуть, що люде вчаться від людей, але чомусь усі охоче вчаться від неуків, а вчених ніхто не слуха. Я на той "прехороший, прегарний день" завсіди відказую "днюйте з Богом!". І що, гадаєте, поживився? А дзуськи! Того "днюйте з Богом!" більш ніде не чую. Зате вже "гарний день" і днює, й ночує.
Немає коментарів:
Дописати коментар