І де в сьвіті тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень? Дак осьдечки вона, тая сила: розвидняється день. День, де все якось так перепинилося чи, як полюбляють казати ті, хто вивчав рідну мову при зупі, "при зупинилося". Революцьонер може й вічний, але нині він спить, а разом із ним і його руїна з лавиною. Бо скільки можна? Треба вже трохи спинитися в бігу й ухопити холодного стаканчика з водицею з гостинного столу. Дивом дивуються тортури й мури, війска муштровані й гармати лаштовані, що буває тихий день. Пітьма поля, звісно, не вступилася, але мусить уже дожидати ночи з своїми сльозами, сумом, нещастям і недолею — тою царицею московською.
Немає коментарів:
Дописати коментар