Настала спека й поспікала писане — стало його трохи, як комар наплакав: "Час — то білий лист паперу, ви-ж — на картці писмена." Немає нас, — ну, принаймні мене, — лишився тільки сліпий безмежний аркуш.
Ніхто не чує, як плаче комар — усім роздратовує нерви вже його виття.
Немає коментарів:
Дописати коментар