Дуже заздрий я на псевдологів, тих поетів-мітотворців: плетуть вигадки цілий вік і ніде тобі не спіткнуться, а правду подінуть так, що ніхто вже й не вірить, що вона була. А я — нігде правди діти! — от і вигадаю собі щось потішитися, а воно й голови не вдержиться: тільки пурх, та й полетіло десь мандрувати чужими сьвідомими сьвітами. То я вже нотую-нотую, а подивлюся в ноти — й не пригадаю, що воно за знак.
Немає коментарів:
Дописати коментар