Як на мій розум, то понеділок 13-го числа багато гірший, ніж п'ятниця. Бо по п'ятниці настає субота 14-ого, дуже доброго числа, символа нескінченности. Відпочивно-спочивної безмірности в цьому разі.
А понеділок — то вже 13-е на цілий робітний тиждень, так і знай. Ще аж учора той понеділок почався: тринадцятеро мене читало, чуприни чухало. То ще гаразд, що нині Сьвятого Духа: "До Сьвятого Духа не кидай кожуха, а по Сьвятім Дусі — ще в кожусі." Либонь таке підсоння тоді в Україні було. Либонь-же на Вкраїні, бо не десь там, а скрізь тако грілися.
Й ото сидиш, знов у кожусі, не робиш нічогісінько, бо-ж сьвято яке. Ні до чого й пучечкою не простягнешся.
Але теперки вже воно не так: ізранку прийшов якийсь трудяк-працювальник і гримко стриже траву. Ну, ясно: понеділок, 13-е. То я вже без кожуха сидю на бальконі й спостерігаю грішну працю. Не на мені той гріх, а трудівник хоч і відає, що творить, але не знає, що й сьогодні сьвято, а не тільки що вчора ото.
Немає коментарів:
Дописати коментар