Нам притаманний стратегічний терпець. Нам не треба було гартувати до бою нашої сьвятої дідівської терплячки: вона нам, Бог дасть, ніколи не ввірветься. І знаємо ми сусідський стратегічний нетерпій: уже не раз наїдалися й упивалися ним — багато хто й до смерти. Що переможе? Там нетеплячка бере чи вбити, чи вже хоч самому згинути, не держиться нетерпій велетенської порожньої свеї хати. А ми тут сидимо, не пускаємо. Шкоду маємо, горювання приймаємо, часом і голодом терпимо. Нас не треба того вчить, із тим у сьвіт приходимо. А що ґвалтівно в нас, то то ми так лихом об землю вдаряємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар