Вже не вперше бачу, як у весняному, теплому Голосіївському гаю собачарі публічно парують своїх доброго плоду-роду завідських псів. Не шукають за якимись интимними галявами, де ще й можуть бути мини, а отак просто — на дернині, на сонечку. Дуже породисті, схожі, як гарнюки-близнюки, песики викачуються, бавляться, грайливо кохаються, заходжуючись коло свого завідського, промислового діла. Ці громадські сходини-зводини збирають чималенькі купки глядацтва: всі щиро тішаться, що триває не тільки людське, а таке делікатне, залежне, похідне від людського, життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар