На приїзді до міста Слов'янського мандрівця зустрічає велетенський плякат, наче поданий розгорнутим пашпорт міста. "Славянскъ - центръ духовного православія!" Писано старомосковським правописом, плетеним церковно-слов'янським письмом задля вищої слушности.
Я поцікавився в тамтешніх, чи висів той знак ще "перед подіями". Так, висів тоді й висить і досі. Виходить так, що стан слов'янської духовности лишився незмінним і неушкодженим. Плякат ствердно яскравіє на осінньому сонці. Це правдива перемога - чи, певніше, це поразка того, що зазіхало на "духовне православ'я".
Як-що в Слов'янському неподільно царює саме духовне православ'я, то десь має ще існувати православ'я бездуховне чи недуховне. Але то богословське питання, не зачіпаймо його.
Ми читаємо гасло, вістку про те, де і як стоїть церква в буремному океані вкраїнських житків. Ми бачимо її власними очима незмінливу її ролю, категоричне її буття.
Я поцікавився в тамтешніх, чи висів той знак ще "перед подіями". Так, висів тоді й висить і досі. Виходить так, що стан слов'янської духовности лишився незмінним і неушкодженим. Плякат ствердно яскравіє на осінньому сонці. Це правдива перемога - чи, певніше, це поразка того, що зазіхало на "духовне православ'я".
Як-що в Слов'янському неподільно царює саме духовне православ'я, то десь має ще існувати православ'я бездуховне чи недуховне. Але то богословське питання, не зачіпаймо його.
Ми читаємо гасло, вістку про те, де і як стоїть церква в буремному океані вкраїнських житків. Ми бачимо її власними очима незмінливу її ролю, категоричне її буття.
Немає коментарів:
Дописати коментар