Їдучи з Краматорського до Лисичанського через Слов'янське, у всебарвних осінніх розкошах широкого донецького степу прикмітив я село Спірне. Таки так: село Спірне стирчить посеред Донбасу. Московщина з одного боку й Галичина з другого відразу скажуть, що то село спірне, бо воно суперечне. Велика постала тут суперека!
А може воно розвивається спірно чи жити в йому спірно? О, тоді й поготів усім Спірного треба!
Одно знаю: мало не стало воно Спорным чи Ссорным. А такі спори й чвари, як зазмагаєшся, на чиє виходять? Ні, хай уже наше те Спірне лишається. Так йому й нам буде спірніше, поступніше й погіншливіше.
А може воно розвивається спірно чи жити в йому спірно? О, тоді й поготів усім Спірного треба!
Одно знаю: мало не стало воно Спорным чи Ссорным. А такі спори й чвари, як зазмагаєшся, на чиє виходять? Ні, хай уже наше те Спірне лишається. Так йому й нам буде спірніше, поступніше й погіншливіше.
Немає коментарів:
Дописати коментар