За молодощів думки й слова, цілі книжки, цілі довгі розмови з думками й словами закидалися в голову, як камінчики в воду: ніхто не зна, скільки там їх і чи є вони там, а як є, то чи не замулилися назавсігди. Але набираєшся віку, як жаба мулу, і вже лячно плавати в тій воді, куди воно все скидалося і скидається - і вже не камінці, а цурпалля. Он стирчить якийсь нещодавно притоплений корч і ніяк у воду весь не залізе, а махає до пливця каракатою лапою: "Вхоплю, втоплю!"...
Немає коментарів:
Дописати коментар