Читаю вкраїнського поета: десь він, мацаючи за словом, уже майже вхопив його, майже приголубив, але щось таки заважа. Він відкидає розділові знаки, намагається поєднатися з обширом, лапнути - тиша й пустка поетично бренять і наче видзвонюють. Чи того досить? А таки ні - то й триває безхрестовий похід за словом чи по слово. І нема з того походу вороття...
Немає коментарів:
Дописати коментар