Усі знають і шанують великомосковську культуру, але хто її несе? Купка чудодіїв, цілком опрічних від громади своїх сьогочасників і земляків. Цих останніх менше, бо довкола, передусім, — самовидці-перевесники, присутні й притомні, й уже потім, десь у серпанку, на віддалі — мріє тоненький ланцюжок земляків.
Тому й не треба встидатися бути за носія не такої бучної культури української: разом нас мало, часом і самотою ходимо й носимо, проте не слід боятися пітьми. Каганці правлять нам за смолоскипи, але й ми собі підсьвічуємо. В нас культура — це, всамперед, хоч на дрібочку культурна мова. Можна гуртувати довкола себе грудочку рідномовних друзів і потроху пригортати різномовних знайомих. Кохання-ж хай буде вкраїнське. Як хто має.
Тому й не треба встидатися бути за носія не такої бучної культури української: разом нас мало, часом і самотою ходимо й носимо, проте не слід боятися пітьми. Каганці правлять нам за смолоскипи, але й ми собі підсьвічуємо. В нас культура — це, всамперед, хоч на дрібочку культурна мова. Можна гуртувати довкола себе грудочку рідномовних друзів і потроху пригортати різномовних знайомих. Кохання-ж хай буде вкраїнське. Як хто має.
Немає коментарів:
Дописати коментар