Марія Вілінська захопилася вкраїнофілом, вийшла заміж (тоді ще виходили) й стала... Марком Вовчком. І вже той Марко Вовчок як слід навчився мови (тепера цього вже ніхто не робить), романтичним поглядом придивився до носія тої мови (він тоді ще її носив) і написав невмирущі "Народні оповідання". Романтики все народнє з льоту ловили: кріпаки боліють болещами й жаліти їх треба жалощами. А на козаків — всю надію маєм.
Марко Вовчок настановив Марію Вілінську на письменницю, а сам замовк. Письменниця Вілінська писала багато мовою московською, але що саме — не знає й письменний. Нам лишився добромовний Марко Вовчок. Добромовний він не тыльки тому, що вкраїнська мова — просто добра мова, але й тому, що невкраїнка Вілінська навчалася мови особливо добре.
Будьмо чесні з собою: мови ми не знаєм. От, "вовчок" — це ще й "ареометр", а хто про те відає? А хто відає, що таке "ареометр"? От і маєте! То-ж вивчаймо мову як вовчки. Чи постане серед нас іще сякий Марко — то вже побачимо.
Немає коментарів:
Дописати коментар