Скинули ми, як було нам звелено, із себе колишнього, ветхого чоловіка, вбралися новим; попоходили так наші пращури, діди-прадіди; вбиралися в ту одіж про сьвято, а не про будень, берегли в батьківській різьбленій скрині, спрятно носили.
А діти подумали: воно-ж старе-колишнє, негарне-незугарне, хоч і міцне й барвисте! Попоношене, хоч і ціле, вже не панить. Скиньмо й цього чоловіка, вже притертого! Накриймося чимось инакшим!
І накрилися таким рядном, такою рогожею, що й давній той чоловік, що зотлівав був у звабливих пожадливостях, і той погребував-би.
І накрилися таким рядном, такою рогожею, що й давній той чоловік, що зотлівав був у звабливих пожадливостях, і той погребував-би.
Немає коментарів:
Дописати коментар