Скільки себе пам'ятаю, з дітей вийшлого, завсігди мені якось ніяково було з приводу врядженого від Петра Першого новоліття, цього найукоханішого несьвятого сьвята, совіцького передріздвяного великодня, як його ще величають. Чого наїститися, де й з ким напитися — нема прикрішої турботи й марнішого наміру. Хоч-би як воно склалося — як це все пережити?
Найдоречніша річ — відвідати, як-що трапиться нагода, цілонічне неспання... у церкві. Там і почати, там і скінчити. Запричаститися 1-го січня за новим стилем — як пух, як дух, як миле щастя!
За римою долі я почав це, як і намірялись по-первах герої знаної всім з голови "Іронії долі", — в Суздалі, в манастирі. Відтоді бані на лазню ніколи не проміняю!
Цей день, вважаю, сьвято й для тих, хто стрічає його з налитою шампаною чарою, з михайликом і ведмедиком, бо це день сьвятого Онихвата, того, що йому моляться п'яниці й за п'яниць. Повість його — варта знаття й дуже сьогочасна.
Отже, шануймося, хто як може, бо всі ми чогось таки варті й не цілком самі в цьому сьвіті.
Найдоречніша річ — відвідати, як-що трапиться нагода, цілонічне неспання... у церкві. Там і почати, там і скінчити. Запричаститися 1-го січня за новим стилем — як пух, як дух, як миле щастя!
За римою долі я почав це, як і намірялись по-первах герої знаної всім з голови "Іронії долі", — в Суздалі, в манастирі. Відтоді бані на лазню ніколи не проміняю!
Цей день, вважаю, сьвято й для тих, хто стрічає його з налитою шампаною чарою, з михайликом і ведмедиком, бо це день сьвятого Онихвата, того, що йому моляться п'яниці й за п'яниць. Повість його — варта знаття й дуже сьогочасна.
Отже, шануймося, хто як може, бо всі ми чогось таки варті й не цілком самі в цьому сьвіті.
Немає коментарів:
Дописати коментар