Шлюб не до пари

Щось нам та лагідна двомовність, та дружня двозвичайність ніяк не витанцьовується. Одне хоче Йвана та Юрія Липи, друге бажає Хведора Пішенина, одне вподобало Сьвітлу вулицю, друге верне на Темну; один гурт прощає Совіцьку Армію, другий — з протилежного кутка стрічає. І виходить нам така злука, як те брання з приказки: оженився дурнуватий та й взяв біснувату, та не знали, що робити, — підпалили хату.
Того-ж навіть і сама московська телевізія, голова в голову фалшива, роблена-перероблена, дивом великим і щирим дивується: нащо Вкраїні Вкраїна? І чого її досі там не з'їдять, а так: пожують і виплюнуть, пожують і виблюють...